Калькулювання собівартості продукції тваринництва  

Калькулювання собівартості продукції тваринництва

Роботи по калькуляції продукції проводять у певній послідовності:

а) розподіляють бригадні (фермерські) загальновиробничі витрати;

б) розподіляють витрати з утримання кормоцехів та кормокухонь;

в) списують на рослинництво частину витрат по бджільництву, що
відносяться на запилення сільськогосподарських культур.
Спочатку обчислюють собівартість і списують калькуляційні різ­
ниці по тій продукції, яку використовують для виробництва іншої
продукції.

В тваринництві часто одночасно одержують декілька видів су­путньої продукції: в молочному скотарстві - молоко і приплід, у ві­вчарстві - вовна, приплід, приріст живої маси і так далі. Тут важливо правильно розподілити витрати між окремими видами супутньої про­дукції.

Побічну продукцію - гній оцінюють виходячи з нормативно-роз­рахункових витрат і витрат на його прибирання та доставку до місця зберігання і вартості підстилки. Собівартість 1 тонни гною визнача­ють діленням витрат на його фізичну масу. Рідкий гній переводять у звичайний, виходячи з вмісту сухих речовин. Пташиний послід оці­нюється по нормативно-розрахункових витратах на його видалення з приміщень, сушіння і зберігання, включаючи вартість тари.

До побічної продукції тваринництва також відносять вовну линьку (центнер), пух (центнер), перо (центнер), міражні яйця (штук), м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці (центнер), м'ясо за­битих звірів (центнер), шкури загиблих тварин (штук), молоко овець (центнер), шкаралупу яєць під час інкубації (кілограм), гренажні ко­кони, з яких не вийшли метелики (центнер). Зазначену побічну про­дукцію оцінюють за реалізаційними цінами чи цінами її використання у господарстві. Вартість побічної продукції відносять на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп тварин і птиці.

Закриття рахунків по тваринництву роблять після калькуляції со­бівартості по рослинництву і списання калькуляційних різниць бо в тваринництві використовують корми власного виробництва поточного року. Перед цим закривають також аналітичні рахунки, на яких обліко­вують переробку продукції рослинництва та виготовлення кормів.



На послідовність закриття аналітичних рахунків по тваринництву впливає внутрішній оборот: одержаний приплід від молочного стада використовують для дорощування та відгодівлі, молоко - для випо­ювання телят та іншим тваринам тощо.

Розглянемо порядок визначення собівартості продукції по основ­них галузях тваринництва.

Молочне скотарство.В молочному скотарстві об'єктами обчислен­ня собівартості є: по основному стаду - молоко і приплід, по вирощу­ванню та відгодівлі тварин - приріст живої маси та жива маса тварин.

Під час калькуляції продукції від загальної суми витрат по кон­кретному об'єкту обліку віднімають вартість побічної продукції, а ре­шту розподіляють між молоком і приплодом. Собівартість 1 голови приплоду розраховують за вартістю 60 кормо-днів утримання корови. Собівартість одного кормо-дня визначають діленням всієї суми витрат по утриманню основного стада на загальну кількість кормо-днів. Для визначення собівартості 1 центнера молока потрібно від загальної су­ми витрат по утриманню основного стада відняти вартість побічної продукції та приплоду і розділити на кількість центнерів одержаного молока.

Приклад.Загальна сума витрат на утримання основного молочно­го стада 810600 грн.; за рік враховано 270200 кормо-днів, одержано 1200 ц молока і 836 голів приплоду; вартість побічної продукції (гній) 80000 грн. Проводимо розрахунок:

810600 грн. : 270200 кормо-днів = 3 грн. (собівартість 1 кормо-дня);

З грн. х 60 = 180 грн. (собівартість однієї голови приплоду);

180 грн. х 836 голів = 150480 грн. (собівартість всього одержаного приплоду);

810600 грн. - 150480 грн. - 80000 грн. = 580120 грн. (сума витрат, що відносять на молоко);

580120 грн. : 12000 ц = 48,34 грн. (собівартість 1 центнера молока).

Суми корективу записують у виробничий звіт по тваринництву, за­криваючи відповідні аналітичні рахунки та в журнали-ордери згідно кореспонденції рахунків.

По вирощуванню та відгодівлі тварин визначають собівартість 1 центнера приросту живої маси та 1 ц живої маси поголів'я худоби.

Собівартість 1 центнера приросту живої маси розраховують ділен­ням загальної суми витрат на утримання поголів'я відповідної групи (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту жи­вої маси. її розмір визначають за формулою:

П =М +М -М -М ,

М К В Н ІГ

де П - приріст живої маси;

М - маса поголів'я на кінець року;

М - маса поголів'я, яке вибуло за рік;

Мв - маса поголів'я, яке надійшло за рік;

Мп - маса поголів'я, яке було на початок року.

Отже, щоб знати приріст живої маси, потрібно зважити поголів'я на кінець періоду, додати масу поголів'я, що вибуло за період, відняти масу поголів'я, що надійшло, та того, що було на початок періоду. В масу тварин по надходженню включають масу одержаного приплоду.

Приріст живої маси є продукцією звітного періоду (року), а тому його собівартість теж складається із витрат відповідного періоду (ро­ку). Але рух поголів'я не обмежується лише одним роком. Це безпе­рервний процес. Появляються різні ціни на поголів'я тварин: ті, що були на початок року оцінені по справедливій собівартості минулого року; ті, що куплені, - по цінах придбання; приплід - по справедливій поточного року. Виникає потреба розраховувати середню собівартість 1 центнера живої маси тварин.

Собівартість живої маси тварин складається із вартості поголів'я на початок періоду (року), плюс вартість тварин, що надійшли за пе­ріод (рік), плюс витрати на утримання поголів'я протягом періоду (ро­ку), тобто собівартість отриманого привісу.

Кількість живої маси включає масу тварин на кінець періоду (ро­ку) плюс маса тварин, які вибули за звітний період (рік), не включаю­чи масу загиблих тварин. Це також дорівнює масі тварин на початок періоду (року) плюс маса тварин, що надійшли за період (рік), плюс маса одержаного приплоду, мінус маса загиблого поголів'я.

Поділивши вартість живої маси на кількість її центнерів, визна­чають собівартість 1 ц живої маси. По цій собівартості оцінюють тва­рин, які вибули із господарства (продані, переведені в основне стадо, забиті) і залишилися на кінець року. Вартість тварин, що загинули, в кінці року не змінюють.

Прикладрозрахунку 1 ц приросту живої маси і 1 ц живої маси на­ведено в табл. 1.8.

Таблиця 1.8


9150621574343425.html
9150708126545546.html
    PR.RU™