Методичні рекомендації до написання контрольних робіт  

Методичні рекомендації до написання контрольних робіт

Завдання та методичні рекомендації

До написання контрольних робіт з навчальної дисципліни

“Господарський процес”

ВСТУП

Судовий захист є найвищою гарантією забезпечення прав і свобод громадян та підприємств, оскільки правове положення суду, його функції і суворо визначений порядок діяльності створюють такі переваги в забезпеченні законності, які не може дати жодна форма державної діяльності. Тому одержання знань про судову форму захисту суб'єктивних прав та законних інтересів є необхідною умовою становлення студента як спеціаліста-юриста, його фахової культури і високої кваліфікації.

Контрольну роботу з навчальної дисципліни «Господарський процес» студенти виконують згідно з навчальним планом. Кожен варіант передбачає розгорнуту відповідь на поставлене теоретичне питання, а також мотивоване вирішення практичного завдання, що ґрунтується на конкретній судовій справі, і складання відповідного процесуального документу.

Детальні рекомендації по вивченню дисципліни викладені у відповідних розділах методичних вказівок по написанню контрольних і курсових робіт, у яких крім того міститься інформація про літературу, основні нормативні акти, а також приділяється увага найбільш складним питанням.

Методичні рекомендації до написання контрольних робіт.

Контрольна робота складається з трьох задач, взятих із практики рішень відповідних судів і модифікованих стосовно до потреб навчального процесу.

Роботи, виконані з порушенням зазначеного порядку, на рецензію прийматися не повинні.

Орієнтовний обсяг всієї роботи повинен бути в межах 18-24 сторінок. Переписувати умови задач у зошит не слід. Достатньо зазначити номер варіанта і номер завдання. Крім того рекомендується обов'язково пронумерувати сторінки зошита і залишити поля для зауважень рецензента. Наприкінці роботи необхідно зазначити використану при виконанні роботи спеціальну літературу та нормативні акти з посиланнями на джерела. Також потрібно зазначити дату завершення оформлення роботи і підписати її. На обкладинці роботи слід зазначити прізвище, ім'я, по батькові студента, номер навчальної групи і його адреса.

Перед тим, як приступити до вирішення завдання, необхідно уважно ознайомитися з його умовою, вивчити теоретичний матеріал і нормативні акти. У випадку виникнення труднощів при вирішенні варто звернутися за консультацією до викладачів кафедри, а також ознайомитися із судовою практикою вирішення даної категорії справ.

Роботу необхідно виконувати за такою логічною схемою:

1. Насамперед варто визначити перелік тем курсу і питань, на знання яких

розраховане завдання. Рішення повинно починатися наступною фразою:

"Дане завдання розраховане на знання тем курсу "..." і питань про "...";

2. Зазначити, якими нормами матеріального та процесуального права

врегульовані дані правовідносини і розкрити коротко їх зміст. При цьому

особливу увагу слід приділити співвідношенню загального і спеціального

законодавства;

3. Потім провести юридичний аналіз викладених у завданні обставин справи;

4. На підставі вищевикладеного зробити висновки за даними обставинами

справи про права й обов'язки сторін.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну чинність, а її норми є нормами прямої дії, це зобов’язує суди при розгляді конкретних справ керуватися насамперед нормами Конституції України. Відповідно при вирішенні завдання варто виходити з положень норм Конституції України.

Рішення повинно бути розгорнутим, містити достатньо аргументований аналіз обставин, зазначених в умовах. Роботу варто оформляти чітким і розбірливим почерком, грамотною літературною мовою.

Процесуальні документи (позовні заяви, судові рішення, ухвали, апеляційні скарги тощо) укладаються згідно з вимогами процесуального законодавства.

Виконана і належним чином оформлена робота повинна бути подана на рецензію у встановлені навчальним планом терміни. При наданні контрольних робіт під час сесії кафедра не може гарантувати своєчасного (до дати складання іспиту) їх рецензування.

Робота не може бути зарахована в таких випадках :

1. Відсутність ознак самостійності при її вирішенні, тобто виявлення

ідентичних за змістом робіт. При цьому не зараховуються всі тотожні

контрольні роботи;

2. Виконання роботи не за своїм варіантом;

3. Неправильне рішення завдання;

4. Застосування скасованих норм права або тільки загальних нормбез

підтвердження спеціальних;

5. Відсутність посилань на норми матеріального і процесуального права та в

необхідних випадках на керівні вказівки Пленуму Верховного Суду

України;

6. Наявність протиріч і логічної неузгодженості аргументації висновків при

вирішенні завдання;

7. Неправильно складеного відповідного процесуального документу.

При наявності зазначених недоліків робота повертається на доопрацювання, яке, з урахуванням зроблених у рецензії зауважень варто провести в тому ж зошиті. Після її завершення разом із рецензією роботу слід повернути на кафедру для повторної перевірки.

При оформленні роботи варто дотримуватися наведеного в методичних вказівках прикладу вирішення завдання.

Робота виконується письмово за одним із запропонованих варіантів. Студенти, прізвище яких починається з літери А, Г, Є, М, П, Т, Х, Ш, або Я готують 1-й варіант; з літери Б, Д, Ж, І, К, Н, Р, У, Ц або Щ ¾ 2-й варіант; з літери В, Е, З, Ї, Л, О, С, Ф, Ч або Ю ¾ 3-й варіант.

При виконанні контрольної роботи слід використовувати таку літературу:

1. Конституція України.

2. Закон України “Про судоустрій України і статус суддів ” – Харків,

Одіссей», 2010.

3.Господарський процесуальний кодекс України. - Харьків, «Одіссей»,

2010.-72 с.

4.Закон України “Про виконавче провадження ”.

5. Кройтор В.А. Источники хозяйственного процессуального права:

Справочное пособие.-Харьков: Эспада, 2003.-264 с.

6. Кройтор В.А., Ясынюк Н.М. Исполнительное производство: Уч.

Пособие. – Харьков: Эспада, 2003. – 176 с.

7. Цивільне процесуальне право України / За ред. проф. Комарова В.В.

Х., 1992.

8. Васильев С.В. Хозяйственный процесс. Учебное пособие для

подготовки к зачетам и экзаменам.- Харьков, «Эспада», 2007.-254с.

Варіант № 1.

(А, Г, Є, И, М, П, Т, Х, Ш, Я)

Завдання № 1.

Рішенням Господарського суду Харківської області було задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи. Перевіряючи рішення в порядку нагляду, голова Господарського суду встановив, що ух­валою суду позивача було зобов'язано надати документи, що підтвер­джували підстави позовних вимог та розмір позовної суми. Однак ці до­кументи суду не було представлено з посиланням на те, що їх було ви­лучено в позивача працівниками податкової міліції. Незважаючи на це, рішення по справі було прийнято.

1. Яке рішення має прийняти суд?

2. Чи відповідають дії суду чинному законодавству?

3. Як позивач повинен обґрунтовувати свої позовні вимоги?

4. Які засоби може застосовувати суддя для повного та всебічного

дослідження всіх необхідних доказів?

Завдання № 2.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 червня 2009 р., залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня 2009 р., повернуто без розгляду позовну заяву ЗАТ КБ “ПриватБанк” (далі – ЗАТ КБ) до колективного виробничо-комерційного підприємства “Взаємодопомога” про стягнення заборгованості – як таку, що підписана особою без належних повноважень.

28 березня 2010 р. Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня 2009 року.

Касаційна скарга ЗАТ КБ мотивована тим, що Вищий господарський суд України виніс постанови в аналогічних справах № 10/253, № 4143/6-61, в яких по-іншому застосовані статті 29, 31 ЦК і позовні заяви прийнято до розгляду.

Слід зазначити, що погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України виходив з того, що директор ЗАТ КБ не мав повноважень підписувати позовну заяву на підставі довіреності, якщо таке право не надане йому установчими документами.

1. Яке рішення має прийняти суд?

2. Ким може бути підписана позовна заява до господарського суду?

3. Які процесуальні наслідки недотримання вимог законодавства щодо

підписання позовної заяви?

4. Яке рішення має прийняти Верховний Суд України?

5. Чи зміниться рішення суду, якщо в процесі розгляду справи буде

встановлено, що в статуті ЗАТ КБ зазначено право керівника філії

підписувати позовну заяву?

Завдання № 3.

Вищим господарським судом України порушено справу за позовом ВАТ «Ковельсільмаш» на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку про спонукання здійснити реєстрацію випуску акцій.

Позивачем заявлено вимоги про спонукання здійснити реєстрацію випуску акцій, проведеного у зв’язку з індексацією балансової вартості основних фондів та збільшенням статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій без зміни їх номінальної вартості, оскільки в такому випадку випуск акцій реєструється без інформації про їх випуск, чого незаконно вимагає Комісія в листі №11/7 від 03.01.10.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в реєстрації випуску акцій відмовлено через недотримання позивачем вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.

У зв’язку з проведенням індексації балансової вартості та збільшенням статутного фонду ВАТ «Ковельсільмаш» шляхом додаткового випуску акцій позивач 4 листопада 2009 року звернувся із заявою до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про реєстрацію випуску акцій.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в листі №11/7 від 03.01.10 р. відмовила в реєстрації випуску акцій у зв’язку з тим, що одночасно слід проводити реєстрацію інформації про випуск акцій, попередньо сплативши державне мито за проведення реєстрації.

Позивач, посилаючись на те, що згідно з Указом Президента України від 06.05.96 р. № 310/96 «Про внесення змін до Указу Президента України №812 від 18 грудня 1994 року» додатково випущенні в зв’язку з індексацією основних фондів акції розподіляються серед акціонерів відповідного акціонерного товариства пропорційно їх частці у статутному фонді цього товариства і не пропонуються для відкритого продажу, тобто їх не призначено для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, вважає, що він не зобов’язаний подавати на реєстрацію інформацію про додатковий випуск акцій.

Господарський суд вважає такі твердження позивача безпідставними .

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», якщо подані для реєстрації акції підприємств пропонуються для відкритого продажу, тобто їх призначено для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначати неможливо, то емітент зобов’язаний подати реєструючому органу також інформацію про випуск цих цінних паперів. Порядок реєстрації випуску акцій, а також інформації про їх випуск визначаться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до статей 25, 28 Закону України «Про господарські товариства» акції відкритого акціонерного товариства підлягають відкритому обігу, можуть продаватися власником або держателем іншим особам, а тому коло таких осіб заздалегідь визначати неможливо.

Тимчасовим положенням про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацією основних фондів, затвердженим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку наказом №210 від 20.09.96 р., встановлено, що для збільшення статутного фонду акціонерне товариство складає, реєструє в Комісії та публікує інформацію про додатковий випуск акцій.

Згідно з тимчасовим положенням про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх випуск, затвердженим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку наказом №210 від 20.09.96 р., для реєстрації випуску цінних паперів емітент подає баланс, фінансовий звіт, довідку про фінансовий стан за останній фінансовий рік, підтверджені аудитом.

Позивач цих вимог не дотримався, тому в позові слід відмовити.

Спираючись на викладене та керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд постановив:

У позові відмовити.

Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого господарського суду України розглянула заяву ВАТ «Ковельсільмаш» про перевірку рішення Вищого господарського суду України у справі №29/7 за позовом «Ковельсільмаш» до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про спонукання здійснити реєстрацію випуску акцій.

1. Яке рішення на Вашу думку повинен прийняти суд?

2. Дати характеристику законності рішення і постанови господарського

суду.

3. Вказати вимоги, що пред’являються законом до форми і змісту

позовної заяви.

4. Вказати випадки, в яких може бути відмовлено у прийнятті позовної

заяви.

5.Вказати випадки, в яких випадках суддя може повернути позовну

заяву.

6.Скласти проекти позову та апеляційної скарги.

Варіант № 2.

(Б, Д, Ж, І, К, Н, Р, У, Ц, Щ)

Завдання № 1.

Рішенням господарського суду Харківської області було задоволено по­зовні вимоги цукрозаводу до ВАТ "Конгресова" про стягнення пені за несвоєча­сне виконання зобов'язань по оплаті поставленої цукрової сировини.

Під час перевірки рішення в порядку нагляду встановлено, що до­говір, який послужив підставою для відвантаження продукції, не мав підпису уповноваженої особи, хоча й мав печатку, у договорі не були передбачені порядок розрахунків та деякі інші умови. Для обґрунтуван­ня позовних вимог позивач використав, як докази, пояснення фізичних осіб - працівників підприємств позивача та відповідача.

1. Яке рішення на Вашу думку повинен прийняти суд?

2. Яке рішення повинна прийняти наглядова інстанція?

3. Дайте оцінку доказів, покладених в основу рішення: договору, пояснень

фізичних осіб.

Завдання № 2.

У листопаді 2009 року фабрикою котлів “Маяк” в господарському суді Харківської області пред'явлено позов до ВАТ “Харківобленерго” про стягнення суми. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 16 травня 2001року між ВАТ “Харківобленерго” і фабрикою котлів “Маяк” було укладено бартерну угоду на постачання обладнання, але згодом відповідач (ВАТ “Харківобленерго” ) посилаючись на об'єктивні труднощі, відмовився постачати металопродукцію в обмін на вже отримане обладнання.

Відповідач визнав вимоги позивача частково, в розмірі основного боргу, решту позовних вимог не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 листопада 2009 року позов задоволено у сумі 560960,13 грн., у т.ч. 55109,33 грн. судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 січня 2010 року рішення господарського суду Харківської області від 15 листопада 2009 року було скасовано частково, у позові фабриці котлів “Маяк” про стягнення судових витрат було відмовлено, в решті рішення залишено без змін, постанова мотивована тим, що позивач не надав суду доказів, що підтверджують одержання адвокатських послуг, факту оплати цих послуг та погодження відповідача на відшкодування позивачу судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 травня 2010 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 січня 2010 року скасовано, а рішення господарського суду Харківської області від 15 листопада 2009 року залишено без змін, з тих підстав, що ст. 44 ГПК України не обмежує права учасників господарського судочинства на вибір представником лише адвоката, а Конституція України закріплює право на вибір захисника.

1. Яке рішення на Вашу думку повинен прийняти суд?

2. Проаналізуйте постанови судів з питань судових витрат.

Завдання № 3.

Прокурор м. Феодосія звернувся в суд із позовом, заявленим в інтересах Феодосійського морського торгового порту (далі-Порт), до приватного підприємства “Класік” (далі-ПП) та Феодосійської міської ради народних депутатів (далі-Міськрада) про визнання недійсним п. 1.45 рішення Міськради від 27 лютого 2005 року № 14 у частині надання ПП земельної ділянки та акта на право користування нею, мотивуючи це тим, що спірна земельна ділянка надана з порушенням чинного земельного законодавства.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня -15 вересня 2008 року, залишеним без змін постановою цього ж суду від 30 червня 2009 р., позов задоволено, виходячи з того, що надана земельна ділянка належить до земель Порту відповідно до вимог ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства. (далі-КТМ)

Постановою судової колегії Вищого господарського суду України від 25 березня 2009 р. прийняті у справі судові рішення скасовані, а в позові відмовлено з тих підстав, що спірну земельну ділянку Порт належним чином не оформив.

Постановою президії Вищого господарського суду України від 7 травня 2010 р. постанова судової колегії Вищого господарського суду України від 25 березня 2009 р. була скасована і залишені без змін рішення від 15 вересня 2008 року та постанова від 30 червня 2009 р. господарського суду Автономної Республіки Крим. Підставою для ухвалення такої постанови стало те, що земля, на якій знаходиться спірна земельна ділянка, відповідно до положень ст. 74 КТМ належить до території Порту і при її наданні відповідачем були порушені вимоги статей 27, 29, 31 ЗК.

За касаційною скаргою ПП Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови президії Вищого господарського суду України від 7 травня 2010 р. обґрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на неправильне застосування норм матеріального права та різне застосування Вищим господарського судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах. Зокрема, було зазначено, що розглядаючи спір, президія Вищого господарського суду України для його вирішення застосувала норми КТМ та ЗК, що є взаємовиключними.

Крім того в касаційній скарзі було зазначено, що рішенням Феодосійського міськвиконкому від 12 березня 1979 р. земельні ділянки, включаючи і спірну, було надано Порту в тимчасове користування. Цим же рішенням Порт було зобов'язано як забудовника оформити відведення наданої земельної ділянки в натурі, зареєструвати її відвід в БТІ м. Феодосія та затвердити це рішення на засіданні виконкому Кримської обласної ради народних депутатів. Ці зобов'язання позивач не виконав.

Таким чином, оскільки Порт у встановленому законом порядку не оформив відведену йому земельну ділянку, то він не став її належним користувачем. Враховуючи це, Міськрада відповідно до вимог ст. 19 ЗК на думку ПП обґрунтовано виділила її в користування ПП, яке належним чином оформило своє право землекористувача і стало у встановленому порядку платником земельного податку, сплачуючи його у повному обсязі.

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

2. Яке рішення на Вашу думку повинен прийняти Верховний Суд

України?

3. Складіть проект касаційної скарги ПП до Верховного Суду України.

недостатні дані виберіть на свій розсуд.

Варіант № 3.

(В, Е, З, Ї, Л, О, С, Ф, Ч, Ю)

Завдання № 1.

Розглядаючи справу за позовом АТ "Автотехніка" на Східну регіо­нальну митницю про визнання недійсним відмови в митному оформлен­ні автомобілів, що імпортуються позивачем, та стягнення митних зборів виходячи з митної вартості, вказаної у контракті та рахунках постачаль­ника, суд встановив, що відмова обґрунтовується висновком спеціаліста митної лабораторії, згідно з яким вартість автомобілів, що імпортуються позивачем, перевищує вартість, зазначену в наданих позивачем докумен­тах. Суддя визнав доцільним призначити експертизу.

1.Яке рішення на Вашу думку повинен прийняти суд?

2. Який вид експертизи потрібно призначити в цьому випадку?

3. Які питання потрібно поставити перед експертом та які матеріали треба

надати в його розпорядження?

4. Дайте характеристику висновку експерта як доказу в господарському

процесі.

Завдання № 2.

Господарського суд м. Харкова розглянув у судовому засіданні за позовом ЗАО “Тароль” к ЗАО “Єкспо” про визнання недійсною мирової угоди від 18 червня 2010 року по справі № 14/409 з моменту її укладення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що мирова угода була підписана директором ЗАО “Тароль” М. Діком, який в момент підписання угоди мав при собі печатку підприємства, а також був наділений необхідними повноваженнями для підписання вказаного договору. Крім того, відповідач вказує, що незважаючи на те, що позивач представив суду документи, які підтверджують факт звільнення М. Діко з занимаємої посади, останній по теперішній час діє від імені підприємства .має при собі печатку, укладає договори від імені Товариства. Із розмов із М. Діком суд встановив, що той був присутній на загальних зборах акціонерів Товариства, яке відбулося 3 лютого 2010 року, а документи про звільнення М. Діко були сфальсифіковані.

Під час розгляду справи суд встановив наступне.

18 червня 2010 року між ЗАО “Тароль” та ЗАО “Єкспо” була укладена мирова угода по справі № 14/409, згідно з якою ЗАО “Тароль” за рахунок заборгованості передало ЗАО “Єкспо” майно лагеря відпочинку “Гренада” на загальну суму 480000 грн.

Із матеріалів справи слідує, що мирова угода від імені ЗАО “Тароль” була підписана неповноважною особою, оскільки відповідно до протоколу № 3 від 3 лютого 2010 року зборів акціонерів ЗАО “Тароль” М. Діко був звільнений з посади директора Товариства по рішенню зборів акціонерів. Відповідно, за станом на 18 червня 2010 року М. Діко не мав права діяти від імені Товариства та підписувати будь-які угоди.

Сторони не представили суду докази наступного затвердження цієї мирової угоди.

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

2. Які особи мають право на укладення мирової угоди та який порядок

її укладення?

3. З якого моменту мирова угода набуває чинності?

4. За яких умов мирова угода може бути укладена представником

сторони?

Завдання № 3.

До господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява від ПП «Укртехпостач» (м. Луганськ) на ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» (м. Дніпропетровськ), в якій позивач просить стягнути з відповідача 97 735, 20 грн., що складає неотриманий прибуток ¾ 35 920,80 грн. та пеню 61 814,40 грн. відповідно до п.6 договору №48 від 20.05.09 р.

Відповідач у відгуку на позов вимоги позивача не визнав, оскільки позивач не дотримався порядку досудового врегулювання спору та по­рушив умови п.7 додаткової угоди від 12.06.10 р. до договору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив, що між сторонами було укладено договір №48 від 20.05.09р. на взаємну поставку продукції. Позивач зобов’язання за договором виконав повністю, відправивши на адресу відповідача 30.05.09 р. 134 т. феронікелю ФН-5М на суму 176 390 грн., що підтверджується актом прийому від 06.06.09 р. за №392393, ксерокопія якого є у матеріалах справи.

Відповідач умови договору виконав частково і несвоєчасно, розпочавши відгрузку штрипсу з вересня 2009 р. та закінчивши її 01.12.09 р., при цьому позивач не отримав продукції на суму 64 390 грн.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків поставки продукції, позивач відповідно до п. 6 договору №48 від 20.05.09 р. обґрунтовано нарахував відповідачеві пеню в розмірі 0.5% від вартості недопоставленої продукції за кожен день затримки, яка підлягає стягненню не за 192 дні, а за 182 дні (тобто за 6 місяців) у сумі 52 422 грн.

Збитки, що понесені як неотримані доходи (упущена вигода) в сумі 35920 грн., не підлягають стягненню, оскільки згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються в частині, не відшкодованій неустойкою (пенею).

Спираючись на викладене та керуючись п.6 договору №48 від 20.05.09 р., статтею 623 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив:

1. Стягнути з розрахункового рахунку ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» (м. Дніпропетровськ) на користь ПП «Укртехпостач» (м. Луганськ) пеню у сумі 58 422 грн., а також на сплату державного мита 2921 грн., видавши наказ.

2. В іншій частині позиву відмовити.

У зв’язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку відповідача, рішення арбітражного суду було не виконано, про що свідчить відмітка АКБ «Південтокобанк» на платіжній вимозі №3 від 19.09.10 р., яка залучена до матеріалів справи.

У зв’язку з невиконанням рішення суду по цій справі позивач в заяві до господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.10 р. за №78 просить змінити спосіб і порядок виконання рішення господарського суду від 21.07.10 р. у справі №16-162, звернувши стягнення заборгованості на майно ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» (м. Дніпропетровськ).

Керуючись ст.121 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив:

Змінити спосіб і порядок виконання рішення господарського суду від 21.07.10 р. по справі №16-162, звернувши стягнення суми 61 343 грн. на май­но ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків», що має бути еквівалентним стягуваній сумі.

Заступник голови господарського суду розглянув заяву ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» про перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.10 р. по справі № 16-162 за позовом ПП «Укртехпостач» (м. Луганськ) на ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» (м. Дніпропетровськ) про стягнення 97 735 грн. 20 коп.

Розглянувши матеріали справи, доводи заяви про перевірку ухвали, господарський суд Дніпропетровської області встановив таке:

Рішенням від 21.07.10 р. суд стягнув з ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» на користь ПП «Укртехпостач» пеню в сумі 58 422 грн. на сплату державного мита 2 921 грн. за неналежне виконання зобов’язання щодо поставки продукції за договором №48 від 20.05.09р.

У зв’язку з відсутністю у ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» коштів на рахунку в банку для сплати заборгованості позивач звернувся до суду про зміну способу виконання рішення та звернення стягнення на майно відповідача.

Ухвалою від 19.11.10 р. суд задовольнив прохання позивача і звернув стягнення коштів у сумі 61 343 грн. на майно ВАТ.

Строк, встановлений для пред’явлення наказу з цієї справи до виконання, закінчився 21.10.10 р.

Долучену до справи заяву про зміну способу та порядку виконання рішення в господарському суді в установленому порядку не було зареєстровано, але вона містить посилання на те, що наказ повернуто банком без виконання 05.11.10 р.

Згідно з доданою до заяви поштовою квитанцією № 353 копію заяви про зміну способу та порядку виконання рішення направлено відповідачеві 06.11.10 р.

1. Яке рішення повинен прийняти суд?

2. Зміст наказу господарського суду та порядок пред’явлення наказу до

виконання.

3. Складіть проекти позову та відгуку на позов.


9150903504236187.html
9150964456917248.html
    PR.RU™